Вареники – не менш унікальне кулінарне явище української кухні, ніж борщ. Існує десятки рецептів цієї страви. Здається, українці можуть заліпити в вареники все, що завгодно. Окрім таких звичних начинок, як сир, картопля, капуста, м’ясо та вишні, у регіональних кухнях можна зустріти вареники з яєчнею, з гречкою та маком, з квасолею і, навіть, з салом. До речі, іноземці дивуються, як діти малі, коли бачать наші вареники з вишнями. Бо аналогів цієї страви нема в жодній кухні світу.
Але вареники – не тільки улюблена страва українців. Вони ще й «герої» народних пісень пісень, літературних творів, а також численних приказок, прислів’їв та приповідок.
Рятуй мене хоч вареником!
Ріж мене чим хочеш, хоч вареником до подушки!
Постійте, вареники, прийде й на вас Масниця!
Аби рот не гуляв, то вареником заткнути.
Були на Масниці вареники та в піст на вербу повтікали.
Вареники-побіденики, сиром боки позаписувані, маслом очі позаливані.
Ви же вареники, ви же великомученики!
У окропах кипіли, велику муку терпіли.
А як ми вас побідем, то всіх поїдем.
Звичайно, у в українському фольклорі не обійшлося без оповідок, де зустрічаються вареники та москаль:
Поставили москаля на постой, а він голодний, просить їсти.
– Отам, – каже господиня, – в печі у ринці, то бери собі сам. (А в печі вареники стояли).
– Та я, може, перекину, – каже москаль.
– Бери-бери, воно не розіллється!
Москаль дістав вареники:
– А як же його їсти?
– Бери в руки та й їж!
– А що воно се таке? – питає москаль.
Та він вже так набрид господині, що вона гаркнула:
– Жери мовчки!
– Ой же гарні твої жеримовчки! Жалко, що мало…