Звичайно, ріпчаста цибуля, то – наше всьо)) І до сала, і до борщу, і на зажарку… Але це далеко не єдиний різновид цибулі, яка росте на українських городах.
Цибуля-батун, пір.
Мабуть, найраніше весняна зелень. Починає проростати, як трохи зійде сніг. Не боїться не тільки заморозків, але й справжніх морозів. Пір не утворює головок, у їжу вживається тільки зелене листя.
Цибуля-шніт, різанець.
Ще одна цибулька, що не утворює головок. Листя у неї тонке, до цвітіння дуже ніжне на смак. Після цвітіння смак стає гострішим і дещо гіркуватим, але теж непоганим) Кущ цибулі-різанцю дуже декоративний, особливо, в період цвітіння. Суцвіття-кульки бузкового кольору прикрасять будь-яку клумбу.
Цибуля-шалот, кущівка.
Кущовий різновид цибулі, що утворює до 10 невеликих головок в одному кущі. У їжу годиться все – і зелень, і маленькі цибулинки. На смак кущівка делікатна, не надто гостра. Якщо побачите в якихось закордонних рецептах «візьміть декілька цибулин шалоту», то сміливо беріть кущівку. Бо вона і є шалот)
Цибуля-порей, пори.
На смак нагадує, швидше, часник, аніж цибулю. У їжу вживають білу та світло-зелену частину стебла. Використовується для приготування гарячиз страв – супів та овочевих рагу.
Всі ці цибулі – багаторічні, не вимерзають навіть у суворі зими. Пір, різанець та порей гарно розмножуються самосівом.